Недосконалість – ось що нам подобається у наших друзях.

Ми не можемо вийти із кола своїх друзів. Ми обмежені звичками, захопленнями, навіть нашою зовнішністю.

Не те щоб я претендувала на його серце, але мені було б приємно, якби всі мої друзі були вільні, а ще краще, якби вони любили лише одну жінку — зрозуміло яку. Так спокійніше.

Втім, при голоді, холоді та безсонні ніяка дружба не зав'язується, і Дугаєв, незважаючи на молодість, розумів усю фальшивість приказки про дружбу, яку перевіряє нещастя і біда. Для того щоб дружба була дружбою, потрібно, щоб міцне підґрунтя її було закладено тоді, коли умови, побут  ще не дійшли до останнього кордону, за яким вже нічого людського немає  в людині, а є тільки недовіра, злість і брехня. Дугаєв добре пам'ятав північну приказку, три арештантські заповіді: не вір, не бійся і не проси...

Бійся дурного друга, а не розумного ворога.

Усі співчують нещастям своїх друзів, і лише небагато — радіють їхнім успіхам.

У цьому світі важко знайти друга, ще важче – втратити ворога.

Досягни успіху, і ти дізнаєшся, скільки у тебе друзів.

Коли грань перейдено, любовний зв'язок стає таким же прозаїчним, як дружба. Полум'я обпалило їх і перекинулося на іншу частину лісу; воно залишило лише почуття відповідальності та самотності.

Одна з дивних особливостей життя полягає в тому, що часом ви зустрічаєтеся з ким-небудь щодня протягом довгих місяців, сходитеся так близько, що, здається, вже не можете один без одного жити, але настає розлука і все йде, як і раніше, як ні в чому не бувало: дружба, без якої ви не могли обійтися, насправді вам зовсім і не потрібна. Життя тече своєю чергою, і ви навіть не помічаєте відсутності друга.