— Хочеш, я скажу тобі те, що здається мені найсумнішим у всіх революціях? - Так! — Те, що ворогами ставати ті, кого хотілося б мати друзями та друзями людей...
Не той твій друг, хто за столом з тобою п'є, А хто в нещасті будь-якому на допомогу прийде. Хто руку тверду подасть, позбавить тривог. І навіть виду не подасть, що він тобі допоміг.
І коли ти втішишся (врешті-решт, завжди втішаєшся), ти будеш радий, що колись знав мене. Ти завжди будеш мені другом. Тобі захочеться посміятися зі мною. Іноді ти ось так відчиниш вікно, і тобі буде приємно... І твої друзі будуть дивуватися, що ти смієшся, дивлячись на небо. А ти їм скажеш:«Так, так, я завжди сміюсь, дивлячись на зірки!» І вони подумають, що ти збожеволів. Ось який злий жарт я з тобою зіграю.
Хочу, щоб у старості в мене була подруга, якій можна було зателефонувати і старечим тремтячим голосом закричати: Ну че, стара коза, коли підемо пенсію витрачати?!