Він не був драконом. Вогонь не може вбити дракона.

Дівчата – найдивніші створіння у світі, крім драконів, якщо вони (я маю на увазі драконів), звичайно, існують.

Закохані дракони харчуються мріями. І тому часто труяться.

Герої, що вбивають чужих Драконів, — шарлатани. А щирі й самовпевнені шарлатани — гірші за фокусників та професійних ошуканців.

Драконам не потрібна перемога. Це надто ефемерний захід. Дракон якщо б'ється, то або за своє життя, або за чуже. І неважливо – забрати її чи зберегти. Запам'ятай, Олександріт: дракони рідко б'ються на повну міць. Деякі ніколи так і не пізнають всієї своєї сили, але й мала частка її повинна нести смерть. У битві за життя дракону не потрібна зброя. Ні, не говоритиму тобі таку банальність, типу«він сам собою зброю». Це не так. Але навіщо зброя тому, хто і є саме життя, хто є самасмерть? Справжня сила дракона подібна до кінчика стріли, пущеної в саме серце.

Заснувши на драконячих скарбах з жадібними, драконячими думками в душі, він і сам став драконом.

А може, недаремно наша уява надає хмар форму кораблів і драконів?
Вони пливуть у небесній тиші, величні та прекрасні. Вище нас, вище суєти, вище самого життя. Вічні. Але чи важлива вона їм? Що для них ця самотня вічність у безкрайньому просторі неба. Яку ціну вони готові заплатити, щоб одного разу впасти на землю дощем, народжуючи нове життя, омиваючи щасливі особи чи ховаючи сльозинки.
Люди завжди мріяли літати... а дракони відчувати так само яскраво.
Дракони не люди.
Хоча… якщо дракони лише мріялюдей, то чи не можуть люди бути лише...

-... Або ви можете сісти у свою машину і поїхати.
- І чому це раптом?
— Тому що є шляхи, на які краще не вставати. Раніше такі на картах відзначали«Тут живуть дракони». Тепер не наголошують. Але це не означає, що драконів там немає.

- Що це?
- Мила кузина, у нас маленька проблема.
- У нас велика проблема – це маленький дракон!

— Ви обіцяли, що мене не чіпатимуть!
- Я обіцяла. Але мої дракони не дають обіцянок. А Ви погрожували їхній матері.