Якось почався дощ і не припинявся чотири місяці. За цей час ми дізналися всі види дощу: прямий дощ, косий дощ, горизонтальний дощ і навіть дощ, що йде знизу нагору.

... і здавалося, колись давно вона  заблукала і довго-довго бродила під дощем, і дощ змив з неї всі фарби: блакитні очі, рожеві губи, руде волосся все вилиняло.

Ось, що потрібно зробити в перший день в Парижі: повинен йти дощ, не дощ, а справжнісінький сильний дощ. Знайди собі милу супутницю і прокати її на таксі Булонським лісом. Дощ дуже важливий. Під час дощу Париж пахне найкраще. Це запах вологих каштанів.

І взагалі, найбільше на світі я люблю тихі вечори пізньої осені, коли на вулиці ллє на дощ.

Речі не завжди те, чим здаються. Багато чого, що здається злом, може бути добром. Наприклад, дощ.

Настрій був піднятий. Навіть дощ не здавався таким мокрим.

Осінь - у душі людини. Як і весна, літо, будь-який сезон, будь-яка погода. І тому одному й тому ж дощу хтось із радістю та передчуттям очищення підставить свої руки, а інший важко нахмуриться, змахне у випадковий струмок свій смуток і тугіше затягне плащ. Погода в нас, а дощ … він просто йде. Позбавлений відтінків добра і зла, радості та смутку, дощ іде крізь наші душі.

Я, наприклад, дуже люблю, коли у неділю йде дощ. Якось більше відчуваєш затишок.

Під осіннім дощем
зелену хвою кидають
сосни на березі,
обступивши затишну бухту,
в білих щільних клубах туману.

- Що, дощ іде?
— Ні, я гадаю, на нас плюють зверху.