J'attends vos doigts purs sur ma face,
Pareils à des anges de glace,
J'attends que'ils mouillent mes regards,
L'herbe morte de mes regards,
Où tant d'agneaux las sont épars!

Він торкнувся пальцями її волосся, вона  відчула, що до неї торкнулося кохання.

Кохання... Справжнє кохання, як і справжнє розпач — безмовне. Воно не потребує слів. Розпач читається так само, як і любов, по очах. Я не люблю, ось ці знаєш, листи-визнання. Я ніколи не пишу зізнання у коханні. Я показую це вчинками. Ти знаєш, у коханні найкрасномовніші це не слова, це дотики.

Цікавість неможливо як слід задовольнити, не доторкнувшись рукою до предмета, що зацікавив тебе.

Мало говорили, більше відчували, доповнювали мовчання дотиками. Немає  нічого промовистішого за безмовні дотики.

Що може бути промовистіше дотику? Ах, ну так, ще помовчати разом. Це теж не менш важливе.

Кожен дотик – брехня. Я заплатив їй стільки фальшивих монет, що вона майже повірила у своє багатство.

Коли ти торкаєшся до мене пальцями, у мене одразу завмирає подих. Пульс віддається биттям у скронях, і мене пробирає з голови до ніг, і я не можу ворухнутися.

Якби я знала, що в мене будеш ти, я б ніколи ніколи ні до кого не торкнулася.

Є ще один вид голоду — голод на дотик.