Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не в кожного був друг. І я боюся стати таким, як дорослі, яким ніщо не цікаве, окрім цифр.

І знаєш, якщо ти не помітив...

Усі дорослі – це просто великі діти.

І маленька принцеса сказала йому: " Дорослі самі себе не розуміють, і дітям складно постійно їм все пояснювати".

Такий народ ці дорослі. Не варто на них гніватися. Діти мають бути дуже поблажливими до дорослих.

Дорослі безперечно існують на світі для того, щоб нагадувати нам про страхи, яких ми не знаємо. Бояться лише вони.

Мене цікавить відкритість. Людина, яка не вміє і не вважає за потрібне захищатися-відгороджуватися від реальності. Людина, яка їй ще довіряє. Який вважає, що може її підкорити. А таке можливо... так, років до двадцяти. Ми, що замкнулися у своїх неврозах дорослі … хіба ми цікаві?

— Людина — це...
— Жорстоке чудовисько. Я знаю. І сліпе. Сліпа до краси, сліпа до переживань.

У них [дітях] стільки палкості, жадібного інтересу до всього! Напевно, цього мені найбільше не дістає у дорослих людях — дев'ятеро з десяти вже охолоніли, стали байдужими; ні свіжості, ні вогню, ні життя в них не лишилося.

Дорослим завжди приємно, якщо те, що вони вигадали, виявляється правдою. Заради маминої правди можна і збрехати

Дорослі – майже всі дорослі – вважають, що дітей треба захищати від правди. Ось вони і брешуть, коли йдеться про такі речі, яких вони самі зазвичай бояться: секс, наркотики, релігія, кохання, ненависть, мова, погода... Адже їм відчайдушно хочеться вірити, що діти ростуть у чистоті та невинності. Люди брешуть не для того, щоб забезпечити дитині безтурботне життя, а для того, щоб дорослі могли зберігати душевний спокій.