Якщо вже у нас не сім'я, а біса що, треба допомагати іншим, тоді і нам стане легше.

Якби ми допомагали всім, хто страждає на світі, ми б і самі потонули. До того ж є люди, яким подобається страждати: вони вважають біль у спосіб досягнення своєї мети — можливістю насолоджуватися жалістю до себе.

По-хорошому взагалі, у кожного письменника має бути свій власний редактор — ви спрацьовуєтеся, притираєтесь один до одного, і в результаті виходить дійсно те, що треба.

— Бачите, він постійно втручається. Саме про це я й казав.
— Каже, що я втручаюся і це після всіх тих разів, коли я допомагав йому, хоч він навіть не просив!

Якщо п'ять хвилин на день я допомагатиму Землі, моя душа стане чистішою, а руки завжди можна вимити.

Вперше думка про особливість кожного людського життя, що переслідує свої інтереси і не зобов'язана знати, як пристрасно чекає від неї порятунку інша людина, постала Тіррею з усією безвинною гіркотою сенсу.

Знаєте, допомогти можна тільки тому, хто готовий прийняти допомогу.

Кожен сам собі помічник.

- Хіба немає  їм допомоги, немає  притулку? — вигукнув Скрудж.
- Хіба немає  у нас в'язниць? — спитав Дух, повторюючи власні слова Скруджа. - Хіба немає  у нас робітних будинків?

Ніхто не знає, що насправді зі мною відбувається, що я застрягла в трясовині своїх думок і почуттів та поступово в ній тону, і ніхто не може мені допомогти.