Фредерік Бегбедер. Оповідання під екстазі
Моя доля — не площа Злагоди, немає в ній ні світла, ні блиску, це для тих, хто важливіший. І п'ю я, щоб забути, що про мене забули. Живу без жодного сенсу.
Моя доля — не площа Злагоди, немає в ній ні світла, ні блиску, це для тих, хто важливіший. І п'ю я, щоб забути, що про мене забули. Живу без жодного сенсу.