Ті, хто дивиться назад, завжди знають, коли час гарно піти.

У комара повік  — один день, у троянди — три. У кішки вік тринадцять років, у кохання – три роки. І нічого не вдієш. Спочатку рік пристрасті, потім рік ніжності і, нарешті, рік нудьги.

У перший рік кажуть:«Якщо ти підеш, я покінчу з собою».

На другий рік кажуть: "Якщо ти підеш, мені буде боляче, але я виживу".

На третій рік кажуть:«Якщо ти підеш, я обмию це шампанським».

— Ви вмираєте?
— Вмирають лампочки, а я йду.

Подушка – сніг під теплою щокою.
Руки мої пестять завірюху;
Ти пішла.

Ще одна сімейна істина: якщо всі раді твоєму догляду, мабуть, назад ти вже не повернешся.

Це не через те, що«я прийшов у цей світ один, один і піду» і всякій подібній нісенітниці. Я прийшов не один, зі мною була моя мати. І йду я теж не один, бо поряд — ти. На дивані, п'яна, жартуєш про пеніс Оскара Уайльда...

А потім вона  пішла, залишивши його віч-на-віч зі світом, мови якого він уже не розумів.

Коли ми сильно прив'язуємося до речей і людей, то хіба не йде з ними якась частка нас, коли вони йдуть?

Втечеш. А що залишиш нам? Ти кажеш, що сніг недоторканий. І клавіші рояля. І ковчег. Облиш безперервну безсилу тугу. Любов альтернативну, любов в один рядок. Спадщина марна, огризки, мотлох, ганчір'я. Облиш лише поезію. Безсмертя своє…

— Якщо треба терміново уникнути коханки, то один раз можна зробити так.
[Швидко тікає, подивившись на годинник]
- Це можна. Тільки потім потрібно або спосіб міняти, або коханку.