У сагайдака диявола немає  кращої стріли для серця, ніж м'який голос.

Пам'ять — покарання, придумане дияволом.

Через декого з так званих сатаністів Кроулі зіщулився. Справа була в тому, що вони робили, а в тому, як вони всю провину покладали на Пекло. Придумають якусь жахливу ідеї, і за тисячу років до такої демон не дійде, темну, безсердечну гидоту, що придумати може лише повністю функціонуючий людський мозок, потім прокричать«Диявол Змусив Мене Це Зробити», і симпатії суддів будуть на їхньому боці — при те, що Диявол майже ніколи людей не змушував. Не треба було. Чомусь дехто з людей не міг цього зрозуміти. Пекло не було основним сховищем зла, не більше ніж Небо, на думку Кроулі, був сховищем добра; вони були просто сторонами у величезній космічній шаховій грі. Справжнє джерело, справжня милість і справжнє велике зло, було в мозку людському.

Ранньої юності властиво (і в цьому її біда) вірити в те, що достатньо обрати своїм кумиром Диявола, і він виконає всі твої бажання.

Кішечка моя, я вже був у біса, і він виявився неймовірно нудним. Більше я не піду до нього, навіть щоб вам догодити.

Якщо хоч один політик із Росії потрапить до Раю, я собі особисто роги відвинчу!

Сьогодні вб'єш демона, завтра зустрінеш диявола.

— Почуття провини — це все одно що мішок важкої цегли, та скинь їх з плечей їх геть... А для кого ти тягаєш усю цю цеглу? Для Бога? Справді, для Бога? Так дозволь відкрити тобі маленький секрет нашого Бога. Йому подобається спостерігати, він великий пустун: він дає людині інстинкт, дарує цей екстраординарний подарунок, а потім, заради розваги для свого ролика космічних трюків, встановлює протилежні правила гри. Це найжорстокіший розіграш за всі минулі століття: дивися - але не смій чіпати, чіпай - але не пробуй на смак, пробуй - але не смій ковтати... І поки ти стрибаєш з однієї ноги на іншу, що робить він? — регоче, так що його мерзенна дупаось-ось лопне від натуги, і він - закомплексований ханжа і садист, він просто рекетир, і поклонятися такому Богу - ніколи.
— Краще царювати в Пекло, ніж служити на небесах?
— А чому ні? Тут, на землі, я занурений у її турботи з створення Миру, я вітав кожну новинку, яку мріяв отримати людина, я допомагав їй у всьому і ніколи не засуджував. Більше того, я ніколи не відкидав його, незважаючи на всі його недоліки ; я фанатично закоханий у людину ; я гуманіст, можливо, останній на Землі. Хто заперечуватиме, якщо тільки він не вижив з розуму, що двадцяте століття був виключно моїм віком! Адже цей вік, Кевін, від альфи до омеги, мій; я досяг апогею сили ; тепер моя зоряна година, наша зоряна година…

Майже всі, кого я зустрічала у своєму житті, не розуміли, що сатанізм полягає не в ритуальних жертвоприношеннях, розкопуванні могил та поклонінні дияволу. Він не існує. Сатанізм — це поклоніння собі, бо тільки ти відповідальний за власні добро і зло. Війна християнства з дияволом завжди була боротьбою з найприроднішими людськими інстинктами — потребою в сексі, насильстві та самовдоволенні — і запереченням приналежності людини до світу тварин. Ідея раю - це просто християнський спосіб влаштувати на землі пекло.

Між людиною і дияволом немає  китайської стіни.