І ось він став мільярдером – і гроші тримали його, як павутиння тримає муху. Найбагатша людина у світі була безпорадна у лещатах мільярда доларів. Ніколи не думав він бути таким, яким його зробили гроші. Вони були господарями не тільки його вчинків, а й його думок, так що Генрі не знав, на що він перетворився; він був сліпий не тільки до того, що діялося на його підприємствах, а й до того, що відбувалося у його душі.
Я ніколи не мав грошей, і я був дуже щасливий без них. Коли я помру, мої гроші мені вже не будуть потрібні. Мої кінофільми житимуть для людей, щоб судити, якою я був людиною. Я тільки хочу залишитись предметом інтересу.
— Ми багаті. А можна залишити тартак? — Конено, пам'ятаєш, ти хотіла послати всіх до біса, тепер ти можеш це зробити. — Але, Ретт першим послати до біса я хотіла тебе.
— Я поїду з тобою! — Ти знаєш, скільки мені коштуватимуть два квитки до Рейк'явіка? — Тобі це по кишені. (вказуючи на 4 великі банки—скарбнички з дрібницею)
Знаєш, Антонію, поки в світі існують гроші, люди будуть також нікчемні та жалюгідні, як ці папірці. Саме папірці і тільки... Гроші не мають свого обличчя, вони схожі на людину, якій належать. Бувають недобрі гроші, бувають хвалькі і навіть дурні, а бувають і жадібні — на них нічого не купиш.