Ніч стирає певні грані у психіці. Вона  дає нам відчуття волі.

— Щоби кордон охороняти, треба знати, де кордон.
- Тепер знаю: немає  її. Вигадали.

Як тільки маг встає на межу між двома світами, він ризикує не належати жодному з них.

... межа між тиском і підтримкою дуже тонка...

Це було найжахливіше: раніше між світлом і пітьмою простежувалася чітка межа. Одне добре, інше погано. Але зненацька все змінилося. Темрява, як і раніше, залишалася таємничою та лякаючою, але я почала боятися і світла теж. Світло оголює все, що намагаєшся сховати, навіть якщо здається, що воно сховане дуже добре.

- Ви перейшли межу.
— Усі грані вже давно стерті.

Іноді ви ризикуєте переступити тонку грань, що відокремлює чарівну наполегливість від нестерпної впертості.

Істина – діамант. А ти бачиш лише одну грань цього діаманта і все одно шукаєш там якусь ваду, недолік, який зменшить його цінність. А я повертаю діамант і одну за одною розглядаю його грані, і в кожній бачу своє особливе світло. І до істини можна дістатися, лише побачивши картину загалом.