... людина, до якої можна прийти в гості серед ночі і отримати не відро киплячої смоли з вікна, а, навпаки, кухоль гарячого вина та ковдру, — це така коштовність, з якою я добровільно не розлучуся. Примусово, втім, теж не розлучуся, битимуся, як лев.
- Привіт, Рорі. Сподіваюся, ти почуватимешся тут, у Керіджморі, як удома.
- Я отримаю ключ від вхідних дверей?
— Ми нікому не даємо ключа від вхідних дверей.
— Значить, тут я не вдома, правда?
- Ви відчините ворота?
- Відкриємо, коли ви поїдете.
Куди ж підете і де зупинитесь, напоїте і нагодуйте жебрака, найбільше шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов, чи простолюдин, чи знатний, чи посол; якщо не можете вшанувати його подарунком, то їжею та питтям: бо вони, проходячи, прославлять людину по всіх землях, або добрих, або злих.
Проводячи гостей, люди бувають набагато щирішими і добрішими, ніж зустрічаючи.
— Сподіваюся, ви не підете до вечері? — запитав Більбо ввічливо своїм ненаполегливим тоном.
- Ні в якому разі! - відповів Торін. — Ми і після вечері не підемо.
На замітку.
Якщо до тебе прийшли гості і ти поставив на стіл хрін, тоді ніхто не зможе сказати, що у вас на столі ні хріну не було, а якщо ти поставиш хрін у кількох видах, тоді можна сказати гостям: Якого хрону вам ще потрібно?
Шматок м'яса розрізали; половина для Кельди виявилася меншою, ніж половина для Тіффані. Строго кажучи, одна половина не може бути меншою за іншу, тому що тоді вона буде вже не половина; але практично всі розуміють, що це значить.
— Якщо ви коли-небудь проходитиме повз мій будинок, — сказав Більбо, — заходьте не стукаючи. Чай подається в чотири, але милості прошу у будь-який час.