... якщо я відчуваю, що я зайва, я спокійно огортаюся своєю незалежністю, як плащем, прикриваюсь своєю гордістю, як вуаллю, і віддаляюся на самоту.

У цьому вся вона. Або все, або нічого. І, побоюючись, що їй не отримати, вона  вибирає нічого. З гордості.

Чим нижча людина душею,
Тим вище задирає носа!
Він носом тягнеться туди,
Куди душею не доріс...

— Та на ринку всі такі ціни здорові.
— Знаю я, які ціни на ринку. Мене не проведеш. Ціни здорові, а поторгуватися - горді ми дуже. Пані з себе корчити любимо.

— Чи можна одночасно пишатися і горіти від гніву?
— З дітьми завжди так, мілорде.

Гордість та честь є у всіх, крім американців.

У смутку стаємо непомірно гордими. Створюємо видимість того, що ні в кого не потребуємо, хоч нам така важлива чужа рука на плечі.

Але гордість - це розкіш, яку можна собі дозволити далеко не завжди.

Нерозумно, коли одна людина вважає себе кращою за інших людей, але ще дурніша, коли цілий народ вважає себе кращою за інших народів. А кожен народ, більшість кожного народу живе в цьому жахливому, дурному і шкідливому забобони.

Дотепність є відшліфована зарозумілість.