Гординя — не просто гріх: це дурість.

Я ніколи не розумів вас, язичників. Ви такі дріб'язкові, нікчемні. Завжди гризетесь, завжди готові зрадити своїх. Не дивно, що планета перейшла до нас. Ви ще гірші за людей, ви гірші за демонів, а претендуєте на божественність. І ще кажуть, що я загруз у гордині...

Якщо любиш, упокори гординю.

Дуже неприємно, якщо вас звинувачують у тому, що ви надто горді або, гірше за те, невдячні.

Є гріхи, які Господь не захоче пробачити, але немає гріхів, яких він не може пробачити. А отже, чого б ти не накоїв, не будуй на гріху гординю, мовляв, все одно мені прощення нема. Проси про нього. Не тобі судити, що буде прощено, а що ні.

Сказати«так», віддати себе у його владу, а потім бачити, як він переконається, наскільки вона  неспроможна, і відсахнеться? Нестерпно! Він зрозуміє, яка вона  насправді, і це вб'є його кохання. Нестерпно - погодитися і під кінець бути відкинутою раз і назавжди. Куди краще відкинути саму.

Не плутай два поняття: гордість і гординя.

Якщо гординя - гріх, то найбільший з гріхів - гординя чесноти.

Ніколи не думайте, що ви вже знаєте. І як би високо не оцінили вас, завжди майте мужність сказати собі: я невіглас. Не давайте гордині опановувати вас. Через неї ви будете наполягати там, де потрібно погодитися, через неї ви відмовитеся від корисної поради та дружньої допомоги, через неї втратите віру об'єктивності.

Це аристократи, хлопчику. Вони собаку з'їли на тому, щоб не бачити і не помічати того, що в них під носом.