Нещастя подібні до сильного вітру. Я не маю на увазі, що він збиває нас із наміченого шляху. Він зриває з нас одяг, і ми залишаємось такими, якими насправді є, а не такими, якими хотіли б здаватися.

Внутрішня сторона вітру залишається сухою, коли вітер дме крізь дощ.

Це було
Не пташине крило.
Це лист
На вітрі тремтів.
Тільки
не було вітру того дня.

Ти питаєш, чому на громовідвід єгипетські, арабські, абіссінські, чоктавські знаки? А якою мовою, по-твоєму, говорить вітер? З якого народу буря? Звідки приходить дощ? Якого кольору блискавка? Де батьківщина грому?

Буря імлою небо криє,
Вихори снігові крутячи;
То, як звір, вона  завиє,
То заплаче, як дитя,
То по покрівлі застарілою
Раптом соломою зашумить,
То як мандрівник запізнілий,
До нас у віконце застукає.

Дув, як завжди, жовтень вітрами,
як дмуть за капіталізму.

Вітер - це ми: він збирає, зберігає наші голоси, а потім через якийсь час грає ними, посилаючи їх крізь листя і лугові трави.