Її слова пролунали пошепки на вітрі, але були криком серця.

Вітер, вітер! Ти могутній,
Ти ганяєш зграї хмар,
Ти хвилюєш синє море,
Всюди вієш на просторі,
Не боїшся нікого,
Окрім бога одного.

Смерть трохи схожа на вітер: невидима, але відчутна сила, яка завжди готова збити нас із ніг.

Потрібно було попередити її маму, що дівчаток треба ховати від вітру. Вітер краде їхні душі, а потім тікають з дому.

…Розмовляти з вітром карамельно-приємно. Попри природну непостійність він уміє слухати — намацує невидимими руками емоції, вникає у слова, уважно відстежує інтонацію. І ще. Вітер уміє мовчати.

Коли починає дмухати вітер, обов'язково потрібно мати довге волосся. Адже вони повинні майоріти на вітрі!

Вітер, що задує свічку, роздмухує вогонь у жаровні.

Будьте вільні, як вітер!

Душа – це вітрило. Вітер - життя.

Яка користь у крилах, якщо ви не відчуваєте подиху вітру на своєму обличчі?