Матеріальні докази, за якими треба збігати та притягнути сюди, мені не потрібні. Я хочу, щоб доказ можна було тримати в розумі, доторкнутися до нього, відчути його запах, відчувати його цілком. Але це неможливо. Щоб вірити в існування речі, ти маєш постійно мати її при собі. Землю в кишеню не покладеш або ж людину. А я хочу досягти того, щоб завжди мати при собі будь-яку річ. Щоб я міг вірити у її існування. Це так обтяжливо — кудись іти, брати щось фізично існуюче, аби довести щось. Я не люблю реальних речей, тому що їх завжди можна забути де-небудь або залишити, а потім перестати в них вірити.

Хлопчик вірить. Він бачить життя таким, яким хоче. І так довго і беззавітно в це вірить, що для нього вона  стає саме такою.

Віра – це лише частина зцілення.

Одним і тим самим мозком мислити і вірити?

Людині треба у щось вірити, я вирішив повірити в тебе.

Сутність будь-якої віри полягає в тому, що вона надає життю такого сенсу, який не знищується смертю.

Ви можете вірити, скільки хочете, у духів і посмертне життя. І рай, і пекло. Але коли справа заходить про цей світ, не будьте ідіоткою. Тому що ви можете сказати мені, що ви довіряєтеся Богу, щоб прожити день. Але коли ви переходите дорогу, я знаю, ви дивіться в обидві сторони.

Я не хочу більше брехні у своєму житті, вона  часом мене дуже лякає, я не хочу опинитися одна як у пустелі, терзаючись страхами та сумнівами. Господи, подаруй мені любов і вкажи мені вірний шлях.

Не можна недооцінювати силу віруючої людини.

— Скажи, чи великий Всесвіт?
- Нескінченна...
- А звідки ти знаєш?
— Усі дані на це вказують.
— Але ж це не доведено, ти сам цього не бачив? З чого ж ти певен?
— Я не впевнений, я вірю.
— З любов'ю так само...