Дмитро Глуховський. Текст
За богом грішники женуть, мусолять його, з рамсами пристають. Праведній людині з богом, як із водієм автобуса — нема про що розмовляти. Маршрут зрозумілий: довіз - вийшов.
За богом грішники женуть, мусолять його, з рамсами пристають. Праведній людині з богом, як із водієм автобуса — нема про що розмовляти. Маршрут зрозумілий: довіз - вийшов.
Коли людина перестає вірити в себе, вона починає вірити у щасливий випадок.
Віра в богів потрібна людям бодай тому, що вірити в людей надто важко.
На життєвому шляху ти втрачаєш багато: мрії, друзів, ілюзії... Твоє серце ніби розбивається на дрібні шматочки... Головне — не втрачати віри... Весь час повторювати, що ніколи не пізно, що завжди можна розпочати спочатку... і тоді до тебе повернуться сили.
Ми були класною парою: вона вірила в мене, а я вірив, що заслуговую на це.
Віра - це злочин перед лицем думки.
Сумнів - межа людського пізнання, яку переступає лише сліпа віра.
Я віруюча людина. Я не ходжу до церкви і не належу до жодної конкретної релігії, але я вірю в Бога. Думаю, йому цього достатньо.
Діти дуже багато знають. Вони перестали вірити у фей. Щоразу, коли хтось каже«я не вірю у фей», одна з них падає мертво.