- Тоді, у що ж ти віриш?
- Що мені потрібні яйця?
– Перепрошую…
– Це старий анекдот. Прийшов мужик до психіатра і каже:«Док, допоможіть, мій брат збожеволів: думає, він курка», а лікар відповідає:«Ну так здайте його в психлікарню», а мужик йому:«Я б здав, але мені потрібні яйця».
- Якось не смішно.
- Ну так.
Якщо ви вірите в щось, а його немає, то ви нічого не втрачаєте. Але якщо ви не вірите, а воно є, то ви втрачаєте все!
За богом грішники женуть, мусолять його, з рамсами пристають. Праведній людині з богом, як із водієм автобуса — нема про що розмовляти. Маршрут зрозумілий: довіз - вийшов.
Коли людина перестає вірити в себе, вона починає вірити у щасливий випадок.
Віра в богів потрібна людям бодай тому, що вірити в людей надто важко.
На життєвому шляху ти втрачаєш багато: мрії, друзів, ілюзії... Твоє серце ніби розбивається на дрібні шматочки... Головне — не втрачати віри... Весь час повторювати, що ніколи не пізно, що завжди можна розпочати спочатку... і тоді до тебе повернуться сили.
Ми були класною парою: вона вірила в мене, а я вірив, що заслуговую на це.
Віра - це злочин перед лицем думки.
Сумнів - межа людського пізнання, яку переступає лише сліпа віра.