Всім потрібна віра, і тільки тобі Бог  сам кричить на вухо, що він існує.

Любов змушує повірити в те, у чому найбільше слід сумніватися.

Можливо, це просто легенда, в яку необхідно вірити, щоб у людському житті з'явився хоч якийсь сенс.

Є така рідкісна порода людей, яким віра ні до чого.

Справа в тому, що людина не тільки споконвічно бреше, вона також споконвічно вірить у добро, красу і досконалість і бачить їх навіть там, де їх зовсім немає  або вони існують лише в зачатку.

Ми бачимо лише те, що хочемо бачити. І віримо у те, у що хочемо вірити. І це діє. Ми так часто брешемо собі, що через якийсь час самі починаємо вірити. Ми так часто заперечуємо, що іноді не можемо розпізнати правду, навіть коли вона  у нас перед носом. Іноді реальність непомітно підкрадається і кусає нас дуже боляче.

Те, у що ми віримо, стає нашим світом.

Атеїзм потребує релігії анітрохи не менше, ніж віра.

Тільки люди вірять у те, що не можна побачити чи виміряти.

У хороші новини починаєш вірити сам, лише коли поділишся ними з як мінімум дюжиною людей.