Загляньте ввечері у будь—яке вікно і ви побачите самотність людей, які задовольняються лише снами.

Якби я знав вікно,
де мерехтить крізь сутінки туманне
тьмяне світло ліхтаря —
і куди в безмовності ночі
я міг би постукати сьогодні!

Може, то осінь
крізь віконниці до мене проникла?
Хитнулося полум'я свічки.

Життя слід спостерігати із вікна вагона.

… Вікно – це право на шматочок неба.

Там, де для інших стіни, ми бачимо вікно.

У цих похмурих кімнатах знайшовся давним-давно,
я постійно намагаюся знайти хоч одне вікно,
щоб відчинити його. Промінь, що проник збоку, я
міг би порахувати втіхою. Проникне зовні світло
зробило б життя виносним. Але вікон немає,
і може це і на краще, що мені їх не відчинити:
можливо, що світло лише нова тиранія.
Хтозна, які речі може він осяяти.

Нахер потрібне вікно, якщо з нього не вистрибнеш?

Навіщо потрібний телевізор, якщо є вікно?

Ось і день минув.
Хмарами затягнуте небо.
Біля будинку ліхтар
червонуватий відблиск кидає
на вікно моєї кімнатки.