За часів моєї молодості, що пройшла у Нью-Йорку, я відмовився вимовляти клятву вірності прапору. Звичайно, мене направили до кабінету директора, який запитав:«Чому ти не хочеш принести клятву вірності? Адже все це роблять! Я відповів:«Колись всі вірили, що Земля плоска, але це не означає, що так воно і є». Я пояснив, що своїми досягненнями Америка зобов'язана іншим культурам і народам, і я хотів би принести клятву вірності Землі та всім її мешканцям. Зайве говорити, що незабаром після цього я покинув школу і обладнав у себе в кімнаті лабораторію, де розпочав вивчення природознавства та інших наук. І тоді я зрозумів, що Всесвіт підпорядковується законам, і що людина, як і суспільствоне є винятком. Потім, 1929 року стався біржовий крах, який став початком того, що зараз називають Великою депресією. Я не міг зрозуміти, чому мільйони людей залишилися без роботи, втратили житло і були змушені голодувати, тоді як заводи простоювали, і ресурси, як і раніше, були доступні. Саме тоді я усвідомив, що правила економічної гри у своїй основі є помилковими. Незабаром після цього почалася Друга світова війна, під час якої багато країн послідовно знищували одна одну. Після закінчення війни я підрахував, що всі витрачені на руйнування засоби та ресурси могли б легко забезпечити всім необхідним кожну людину на планеті. З того часу я спостерігаю, як людствориє собі могилу. Як завжди витрачаються і знищуються безцінні вичерпні ресурси в ім'я прибутку та вільного ринку. Я спостерігаю, як соціальні цінності зводяться до штучного матеріалізму та бездумного споживання. І як фінансові сили контролюють політичну систему начебто вільного суспільства. Нині мені 94 роки. Боюся, що моє ставлення до цього залишилося таким самим, як і 75 років тому. Час припинити це безумство.

Ти не перший солдат, якого я забираю з поля бою, і всіх їх переповнювали ті самі почуття. Вони можуть піти. На карту поставлено перемогу. Але вони помилялися. Битва тривала без них.

Війна не переслідує вас, Докторе Ватсоне. Вам не вистачає її. З поверненням!

Кожен, хто хоч раз зазирнув у скельні очі солдата, що вмирає на полі бою, добре подумає, перш ніж почати війну.

Російська впертість - через нього німці програють війну.

Іноді війни мають закінчуватися за допомогою компромісу.

- Я хочу жити без воїн. Хочу дізнатися, що за ніч якимось чином гармати в усьому світі перетворилися на іржу, що бактерії в оболонках бомб стали нешкідливими, що танки провалилися крізь шосе і, подібно доісторичним чудовиськам, лежать у ямах, наповнених асфальтом. Ось моє бажання.

Німці завжди прагнутимуть возз'єднання і взяти реванш.

— Але хто бореться? І з ким?
— Уявлення не маю. Все це виглядає абсолютно безглуздим. Втім, не менше і не більше, ніж будь-яка війна.

Хто не повернеться, тим є пам'ятник до неба, і кожне ім'я  золотом.