Отже, запам'ятай: відьма – це завжди жінка. Мені зовсім не хотілося б говорити погано про всіх жінок. Більшість із них — добрі та милі. Але факт залишається фактом: усі відьми – жіночої статі. Чоловіків серед відьом не буває.

У темряви в твоїй душі стільки відтінків... стільки граней. Вони, переливаються і сяють, наче дорогоцінне каміння. Я це так чітко бачу... Настане день, коли і ти побачиш це... Тоді ти зможеш дивитись у пітьму без страху.

У кожної відьми десь заховано серце. А хто його знайде — підпорядкує відьму собі.

Щоб перетворити чоловіка на козла, зовсім не обов'язково бути відьмою, достатньо бути порядним стервом.

Всі справжні відьми тільки так і чаклують, з серця… Кільце та паличка чарівна, чай, для дурнів робилися. Де їм, дурням, сотні років серце розвивати та доброту в собі збирати – взяли ціпок, кільце начепили та пішли дрова ламати…

Вона присіла до вогню, гріла руки та чекала; її старі губи та руки посиніли від холоду; до неї підійшов незнайомець. То був мандрівник; він м'яко заговорив з нею і, знаючи, що поруч нікого немає, крім мене, він сказав, що йому шкода її. Потім він запитав, чи є правдою те, в чому вона  зізналася, і вона відповіла, що ні. Він виглядав здивовано і йому ще більше стало її шкода, він спитав:
— Навіщо ви зізналися?
- Я стара і бідна, - сказала вона, - І я працюю тільки щоб вижити. Не було іншого вибору як тільки зізнатися. Якби я цього не зробила, вони могли б мене відпустити. Це б занапастило мене, адже ніхто б не забув про те, що мене підозрювали в чарівності, і для мене не знайшлося б роботи, і куди б я не пішла, вони б пускали собак у мій бік. Незабаром настав би голод. Вогонь найкраще рішення – кінець близький. Ви були добрі до мене, ви двоє, і я вдячна вам за це.
Вона  припала ближче до вогню і витягла руки щоб зігріти їх, сніжинки м'яко спускалися на її сиве волосся, роблячи їх ще білішим.
Зібрався натовпі полетіло яйце, яке потрапило їй у око і потекло по її обличчі. Хтось сміявся.

— Вона  пише, ніби шиє ковдру.
- Звучить чудово. Всі відьми мріють про ковдру.

Ви помітили, що в казках відьми носять безглузді чорні капелюхи, темний одяг і літають на мітлах? Але наша історія – не казка! Ми розповімо про справжніх відьом!

Жителі пагорбів не довіряли відьмам. Вони думали, що відьми танцюють під місяцем без нічого. Тіффані досліджував це питання і заспокоїлася, дізнавшись, що це не обов'язково. Хоча, якщо дуже хочеться, можна і потанцювати, тільки краще спочатку переконатися, що поблизу немає  кропиви, будяка і їжаків.