Насправді всім ніколи толком розібратися в собі, людей в основному цікавлять в інших тільки очі, та й те, щоб бачити в них власне відображення.

Там, куди ми прагнемо, завжди відображається те, звідки ми вийшли.

Коли вона  виглядає у дзеркало, у дзеркалі не відбивається краса. Тільки її обличчя.

Життя будь -якої людини - дзеркальне відображення її уявлень про неї.

Люди не відчувають особливої ​​симпатії до того, у кому бачать своє відображення.

Які гарні у неї очі. Вони такі величезні, що я бачу у них своє відображення… Чорт, а я симпатичний!

Той, кого ти любиш, це відображення. Це брат твій по крові, за духом, це твоє власне обличчя крізь каламутну поверхню світу, це найвища спорідненість, спорідненість очей, рук, душ, сердець. Це думки, що стають продовженням один одного, це екстаз пристрасті, відбиток стогін, крику, мовчання, що звучать в унісон...

Це мій світ. Щедрий і безмежний, галасливий і безладний. Людський. Він стане кращим, зміниться разом із нами, тільки треба вірити в це. Не блукати у лабіринтах, коли вихід поряд. Не закохуватися в відображення, якщо поряд живі люди.

Дивлюсь у дзеркало, а у відображенні бачу не себе, а тебе. Так і має бути. Люблячі стають відображенням один одного. Я не можу без тебе і знаю, що ти не можеш без мене. "Разом назавжди". Повторюй за мною... Допомагає.

Іноді мені здається, що відображення набагато реальніше, ніж те, що відображається.