Одна моя знайома п'ять годин верещала на табуреті. До неї прийшла миша і гуляла по кухні, як по гастроному. Миші хотілося на вечерю чогось незвичайного. Жінка боролася з гризуном неприємним голосом. Миша морщилася, але терпіла. На шум заглядав кіт, але подивитися. Він був пацифіст, у його душі росли тюльпани. Потім прийшов чоловік і врятував усіх шваброю. Кинув, промахнувся, і вже по дзвону посуду миша зрозуміла, більше їй не раді. Час. Звісно, ​​винен чоловік. Йому показали щілини за плінтусом:«ці величезні дірки, скоро в них динозаври поповзуть, не смій кричати на кота, він не винен що в будинку немає  чоловіка, це ти моральний імпотент, він не любить мишей, сам її їж, може йому й раковину за тебе лагодити?»

Такі вже правила людських стосунків. Якщо щось береш — віддай щось натомість.

- Я проти нянь! Я вже втратив його матір, не вистачало тільки щоб одного прекрасного дня і син пішов від мене, тому що я їм не займався.

Відносини між людьми не будуються за шаблоном. Їх треба любовно налагоджувати так, щоб кожен отримував від них те, що йому потрібно, і те, що йому хочеться, і робити те, що він може, не на шкоду собі та іншому.

...У замкнутому суспільстві люди стають дріб'язковими.

Коли живеш із людиною, дізнаєшся і про ту, іншу, жінку, яку він колись любив.

Люди діють спільно, коли їм зручно. Вони вірні, коли їм зручно. Кохають, коли їм зручно. І вбивають, коли їм зручно. Вона  розуміє це. Ти – ні. Тому тобі її ніколи не втримати.

Тільки ті люди, що підходять один одному, не нудьгують у тиші. Такий ось парадокс.

Дізнавшись щось таке, потім від цього нікуди не подітися.

"Мені подобається той, з ким я зустрічаюся, хоча він зовсім не схожий на той ідеал, який малювався в моїй уяві". Звучить знайомо, чи не так?