Добрі люди намагаються проникнути тобі в саме серце.

Липкий павук. Він повзає довкола тебе. Обплутує тебе павутиною дешевих компліментів.
Глоточок шампанського для знеболювання. Пелюстки троянд для усиплення. Потік вульгарності для оглушення. І, нарешті, лапки убік:«Моя... чергова і єдина».

Відносини між ними були надто складними та заплутаними, тому тепер я беру приклад із Белли Свон і зберігаю нейтралітет, як Швейцарія.

Варто одружитися з тими жінками, які про заміжжя не говорять жодного слова — тільки з такими і насолоджуєшся життям. Ті ж, що твердять:«Після весілля»,— мисливці без рушниці та гончаків. Небезпечніше мисливців. Це вбивці.

Ніч багато ускладнює.

Іноді я вражала його терпіння. Чекати, доки подорослішаю. Відпускати мене на всі чотири сторони, а за моєї щасливості — і в рай, і в пекло. Інший давно вже перекинув би дівчину, що упирається, через плече і відвіз у свій будинок. Тільки нічого хорошого з цього не вийшло б, тільки поділило б нас ще сильніше. А цей терпить, знає ж, мерзотник, що зламати мене не вдасться. Захочу, сама прийду.
А я захочу. Якось захочу. Кожному потрібен будинок  і ті, хто любив би. І мені потрібний. Він потрібен. Дуже.

Я хочу бути першим, хто все поправить, перш ніж уламки не зібратиме.

Не можна бути з кимось, доки сам не зрозумієш, хто ти.

- Що? Про що ти думаєш?
- Я не хочу ускладнювати тобі життя.
— Ні, я... я... Усі твої складності мені потрібні.
— Я думаю мені краще піти...
— Тобі краще лишитися.

У відносинах між чоловіком і жінкою найважчими і тяжкими бувають хвилини, коли взаємна прихильність приноситься в жертву зовнішнім обставинам, таким далеким від сили та краси самого почуття.