Трапляється іноді, що життя розводить двох людей тільки для того, щоб показати обом, наскільки вони важливі один для одного.

— Віддати тобі кохання?
- Віддай.
- Вона  в бруді.
— Віддай у багнюці.
— Я хочу погадати...
— Гадай.
— Ще хочу спитати...
— Запитай.
— Допустимо, постукаю...
— Впущу.
— Допустимо, покличу...
— Піду.
— А якщо там біда?
- У біду.
— А як обману?
- Пробач.
—«Співай!» — накажу тобі...
— Заспіваю.
—«Закрий для друга двері!»...
— Запру.
— Скажу тобі:«Убий!»...
— Вб'ю.
— А якщо захлинусь?
- Врятую.
- А якщо буде біль?
- Стерплю.
— А як вузол?
- Розрубаю.
— А як сто?
- І сто вузлів!
— КОХАННЯ тобі віддати?
- Кохання.
- Не буде цього!
- За що?
— За те, що не люблю рабів...

Якщо одного разу мене не виявиться поряд з тобою, запам'ятай: ти сміливіший, ніж підозрюєш, сильніший, ніж здається, і розумніший, ніж ти думаєш. І ще дещо – я завжди буду з тобою, навіть якщо мене не буде поряд.

Найлегше жінки змушують плакати тих чоловіків, перед якими тремтять інші чоловіки.

Єдиний спосіб завойовувати серця — це уподібнювати себе тим, чию любов ми хочемо заслужити.

Парадокс. Найчастіше ми подобаємося тим, хто нам абсолютно не подобається, і, навпаки, нам подобаються ті, кому ми абсолютно байдужі.

У мене алергія, алергія на сильні почуття.

Те, що для тебе нічого не означає, для когось все.

Перспектива уникнути нього здавалася немислимою, але ще нестерпнішою була перспектива залишитися.

Одного ранку ви прокидаєтеся - хлопця немає, саксофона немає, залишилася тільки пара шкарпеток і порожній тюбик з-під зубної пасти.