Два боягузи відчувають себе сміливіше, коли вони разом, ніж сміливець, коли він один.
Його оптимізм і відвага були вродженими — ці якості можна виховати, але навчити їм не можна.
Вона була рада від душі, помітивши, що наречений її мав не тільки знатність і багатство, але також і відвагу, бо на світі не так легко знайти дівчину, яка могла б полюбити боягуза.
Відвага та лють пташки не врятують її від кігтів кішки.
— Даремно ми взагалі полізли до його саду.
— Нема слави без відваги.
— Ти взагалі нічого не боїшся?
— Боюся: померти одному, тож я взяв із собою тебе.
Є захват у бою,
І безодні похмурої на краю,
І в розлюченому океані,
Серед грізних хвиль і бурхливої темряви,
І в аравійському урагану,
І в подиху Чуми.
Справжня відвага може бути тільки перед страхом - якщо ти нічого не боїшся, то як твої вчинки можна назвати хоробрими?
Рука Сергія не здригнулася. Він знає, що він ще вбиватиме, він, Сергій, вміє так ніжно любити, так міцно зберігати дружбу. Він хлопець не злий, не жорстокий, але він знає, що у звіриній ненависті рушили на республіку рідну ці послані світовими паразитами, обдурені і злісно натручені солдати.
І він, Сергій, вбиває для того, щоб наблизити день, коли на землі не вбиватимуть один одного.
— Вмієш поводитись з мечем...
— Наші жінки давно засвоїли: якщо не володієш мечем, то загинеш від нього. Я не боюся смерті, болю.
— А чого ти боїшся, пані?
- Клітини. Сидіти за ґратами поки що звичка і старість не змусять змиритися, і поки що всі мрії про подвиг не стануть порожніми спогадами.
- Ти дочка королів. Войовниця Рохана. Не вірю, що на тебе чекає така доля.
- Цікава річ - честь, так? Як і її кузина - відвага.
— Має кузини?
— Кузини та кузени. І вони призводять до смерті королів та армії.