Дуже самотньому і шум стає втіхою.

Можна втішати того, хто шукає втіхи.

Сад квітучий, подруга та чаша з вином -
Ось мій рай. Не хочу опинитися в іншому.
Та ніхто не бачив небесного раю!
Тож поки що будемо втішатися в земному.

Важливе, значне не може заспокоїти нас... Втішає завжди дрібниця, дрібниця...

.... у нашому житті жінки є великою опорою та втіхою!
... Коли вони в хорошому настрої.

— Знаєш, що завжди втішить мене?
- Що?
— Мої найкращі друзі! Цукерки!

... люди, які ніколи ні про що не питають, найкращі втішники.

Бувають слова і образливі, гострі як ніж, і рани від них, рвані і отруєні, ніколи не гояться. Але бувають і втіхи такі ніжні, що луна від них назавжди залишається у вухах і до гробової дошки не замовкає, не глухне і тепло їх не холоне і зігріває душу, що тужить, до самої смерті.

Елінор була засуджена втішати інших не тільки в їхньому горі, а й у своєму власному.

Ви прийшли мене втішати, це дуже мило з вашого боку. Але застали мене вже втішним - і злиться. Ось воно, людське співчуття.