Воїн діє. А дурень протестує.

Зважаючи на те, як борються твої воїни, я міг би прийти сюди і з жінками.

Справжній воїн повинен уміти і готувати, і прати, і цілодобово обходитися без їжі та сну. Одна справа — охоче помахати мечем на тренуванні, вимити руки і піти в сад нюхати квіточки, мріючи про військову кар'єру, і зовсім інша — повертатися в табір після багатогодинної різанини, коли в одному плечі в тебе стирчить стріла, на іншому висить смертельно поранений товариш, і ніхто не чекає тебе біля вогнища з мискою юшка і чистою білизною, а на світанку треба знову йти в бій.

Воїн не має відношення до досконалості чи перемоги, чи невразливості. Він повністю вразливий. Це єдина справжня хоробрість.

Воїн сумнівається і розмірковує перед тим, як приймає рішення. Але коли воно прийняте, він діє, не відволікаючись на сумніви, побоювання та роздуми. Попереду – ще мільйони рішень, кожне з яких ще чекає свого часу. Це шлях воїна.