Той, хто ворогує з тобою протягом усього життя, стає мимоволі і учасником твого життя.

Ворогів я закидаю квітами — у труні.

Це свіжа ворожнеча криклива. Стара ж холодна та спокійна.

Я не хочу, щоб ви бачили у нас ворогів. Ми просто думаємо по-різному.

А хто був слабким — сильним став тоді.
А хто був сильним — став ще сильнішим. І кричали вороги вражені:
«Може, російські зачаровані?!
Їх спалиш вогнем, а вони живуть!
Їх пронизаєш стрілою, а вони живуть!
Їх уб'єш сто разів, а вони живуть!
А вони живуть і борються! Були річки від крові червоні-червоні,
Було небо від диму чорним-чорно...
І була Земля, непідвладна
Ніякому ворогові на віки віків!

Ворог, що розмовляє, це вже пів-ворога!

Якийсь мудрий китаєць сказав, що якщо сидіти на березі річки, можна побачити, як по ній пропливає труп твого ворога. Але буває так, що ти сів на березі не тієї річки... Або раптово усвідомив, що не хочеш бачити свого ворога повалений.

Сьогоднішні друзі – завтрашні вороги.

Немає страшнішого за ворога, ніж невидимі тіні.

Супером я не хотів бути, та й герой з мене ніякий. Але коли твій найлютіший ворог загрожує твоїй дівчинці, то хочеш не хочеш, а супергероєм, сука, станеш.