Ти належиш мені, я зробив тебе своєю, і в жодній казці немає  жінки, за яку билися б довше і відчайдушніше, ніж я бився за тебе із самим собою. Так було з самого початку, так повторювалося знову і знову, і так, мабуть, завжди буде...

Я володію всім, що бачу, що думаю. Я володію всім світом.

- Я була в повному сум'ятті. Не знала, що робити: піти до неї та пояснити, чи піти додому та чекати. Але моїй лисиці не потрібні були слова, щоб зрозуміти мене. Вона  навчила мене чогось важливого. Вона  повністю довіряла мені... Напевно, тому лисиці тікають від нас — вони давно знають, що ми не можемо стати їхніми друзями.
- А чому ти пішла?
- Я зрозуміла, що вона не зможе жити на прив'язі, розумієш? Я не розрізняла любов та володіння.

— А навіщо тобі володіти зірками?
— Щоб бути багатим.
— А навіщо бути багатим?
— Щоб купувати ще нові зірки, якщо їх хтось відкриє.
«Він міркує майже як п'яниця», — подумав Маленький принц.

До Хелен я була переконана, що прагнення володіти іншим більш чоловічою, ніж жіноча риса в нашій культурі, але зараз думаю, що визначальним є темперамент.

Ну чому те єдине, що ми не маємо, заважає нам насолоджуватися всім тим, що ми маємо?

Нам дарує радість не те, що нас оточує, а наше ставлення до оточуючого, і ми щасливі володіючи тим, що любимо, а не тим, що інші вважають гідним любові.

Не можна нудьгувати за тим, чим ніколи не мав.

Люди не вміють цінувати те, що мають. Зате вони без кінця плачуть і страждають про те, чого вони не мають. Абсурд!

«Щоб було» і«бо люблю» — це дуже зрозумілі мені аргументи. Зрозуміліше просто нікуди. Як би там не було про.