Багато радості йшло від лісу, поля, річки… Але про це чимало сказано. Інші мої радощі — звільнення від нещастя.

— Усередині я зовсім не такий, як зовні.
- Думаєш, у інших не так?
- Не знаю. Я лише я.
— Може, це й робить нас тими, хто ми є — різниця між тими, які ми всередині та які зовні.

Коли п'ятнадцятирічний підліток відчуває, що його внутрішній світ влаштований інакше, ніж у однолітків, йому дуже легко впасти в оману - вирішити, що він доросліший і розумніший, а тому і мислить по-іншому. Насправді, це не так. Просто моя тривога, моя невпевненість змусили мене раніше за інших замислитися над пристроєм своєї свідомості. Причому самокопання породжувало в моїй душі лише хаос.

Догляд за собою повинен початися з серця, інакше ніяка косметика не допоможе.

Кожен з нас має свої приховані сторони. І ніхто не знає, коли вони виявляться. Іншими словами, в тихому вирі чорти водяться. Ми знаємо один про одного рівно стільки, скільки кожен із нас готовий відкрити оточуючим. Усередині ми можемо бути зовсім іншими. Кожен з нас.

У неї була шкіра місячного кольору та очі океани. А всередині – спустошеність, крах, розпач.

Усі значні битви відбуваються усередині нас.

Є в людині стіна, біля якої його розстріляли.
Є в людині кулі, ним самим розціловані,
є в людині багно, з якого ніхто не вийшов,
є в людині темрява, не вкрита ганчіркою совісті.

Єдина подорож, з якої повертаєшся не з порожніми руками, це занурення в себе. Там, усередині, адже немає  меж, немає  митниці, там можна досягти навіть найдальших зірок. Або тинятися тими місцями, яких вже не існує, і відвідувати людей, яких вже немає. Навіть завітати до тих місць, яких ніколи не було, а можливо, ніколи й бути не могло.

Ні, я відкрита книга. Здається, люди дізнаються мої секрети раніше за мене саму.