Я багато чого ненавиджу, але дещо люблю тебе в тому числі.

Я знаю, є мільйони причин, з яких мені не слід цього казати. Але я люблю тебе. Кохаю.

- Я вам подобаюсь, Скарлетт, зізнайтесь?
— Інколи трошки, — обережно сказала вона. — Коли ви не поводитеся як підонок.
— А я ж, здається мені, подобаюся вам саме тому, що я подонок.

- Я тебе люблю.
— Молодець... Я теж люблю тебе.

Після чергової вистави, вже в гримерці, дивлячись на квіти, записки, листи, листівки, Раневська нерідко помічала:
— Як багато кохання, а в аптеку сходити нема кому...

«Я любитиму тебе все літо», — це звучить куди переконливіше, ніж«все життя» і — головне — довше!

- Я вас люблю.
- Це ваша біда.

Щоб отримати визнання, треба, навіть необхідно, померти.

Я люблю тебе. Я готова вдавати, що люблю твої музичні уподобання. Дозволю тобі доїсти останній шматок пирога. Я готова під час дощу чергувати біля твого вікна. Я люблю тебе. Так сильно, що мене це дратує. Обери мене. Кохай мене.

Я вірю в одну річ. Завжди треба освідчуватися у коханні тому, кого любиш.