— Хтось щось казав, і я просто сказала: Так!

— Ти щойно вийшла за Генріха VIII.

— Я тут, щоб попросити руки вашої дочки...

— Аааа, хитрий! Всю бери!

Мег гарна, а Марі має індивідуальність. Це лотерея. Втім, кожна з них буде гарною дружиною.

— Е—е—е, не поспішайте мене з весіллям.

— А я й не кваплю. Добре подумавши, ви можете одружитися будь—якого дня цього тижня.

— Тоді вийду заміж за гея, і я матиму коханця.
— Ага, один на двох із чоловіком.

Медовий місяць – початок мудрості, а початок мудрості – кінець роману.

Християнські церемонії одруження були мені добре знайомі з власного сумного досвіду. А дзен-буддистська церемонія дуже нагадувала християнську з невеликим додаванням марення сивої кобили.

Якщо я колись одружуся, на сцені будуть троє. Я, наречена і той, хто тримає пістолет біля мого скроні.

— Отже, що мені в посаг належить?

— Може, тушонкою?
— Тату, ми ж не чужі! Тушонка китайська, прострочена... І ціни на неї вдвічі впали. Давай кахлем.

Він також боявся. Але й розумів, що якщо вони не зроблять цей крок  разом, то далі їм доведеться йти на самоті. До кінця життя, тому що нічого подібного з ними вже ніколи не станеться, а на менше вони не погодяться.

Що ж, іноді плачуть і в день вінчання.