- Ти надто далеко зайшла, тобі не здається? Олена може прийти будь-якої миті.
– Це найвеселіше, Стефане.

Опівдні це рано. Будь- якої доби з сонцем на небі — рано.

Якщо, прогулюючись містом, поспостерігати за виразом людських осіб, то найвеселіші виявляться, напевно, в катафалках.

Не з бідності я забув про вино,
Не з страху зовсім опустився на дно.
Пив вино я, щоб серце весело наповнити,
А тепер моє серце - тобою повно.

Ти, мабуть, добрий убивця. Зовсім не злий. Злі вбивати до ладу не вміють, всі у них через пень-колоду, а ти веселий. І це страшно.

Довго я веселився в незнанні солодким
і пишався удачею своєю і достатком
Довго я веселився. Мені всі були раді,
і мої бажання не зустрічали перешкоди.
Довго я веселився. Мені життя посміхалося.
Все пройшло. На губах тільки гіркота лишилася.
Ти, що будуєш палаци та високі вежі,
хочеш небо долонею доторкнутися, безстрашний,-
ти іграшка в руках безсердечного року.
Він велить - і приходить смерть до терміну,
і палаци твоєї слави руїнами стануть,
і справи твого життя в забуття кануть.
Невже ти думаєш: все обійдеться,
смерть пропустить тебе, оминеться?
Оглянься ж довкола! Цей світ насолод -
тільки жалюгідний міраж, низка видінь,
тільки хистке марево, потік туману...
Невже, сліпець, ти не бачиш обману?
Розгоряється смерті несите полум'я -
цей вогненний зів насичується нами.
Це наше майбутнє. Немає  винятків.
Попереду нічого, крім смертних мук.
Обіцянням блаженства - безчесним розповідам
не слухай ніколи, якщо живий ще розум.
Ти впертий, ти гріхи множиш,
від безумств молодих відмовитися не можеш,
споруджуєш палаци заради суєтної слави,
витрачаєш силу свою на порожні забави.
Віддаючи нікчемності славу і почесть,
ти гідного чоловіка тісниш і ганьбиш.
Але в покої твої, полум'яні від гніву,
смерть раптово зійде, наче блискавка з неба.
Перед нею в останній тузі, в несамовитості
ти розкаєшся, ти впадеш на коліна
і зрозумієш, напівмертвий, від страху тремтячий:
все мізерно, все тимчасово, все минуще.
Що обіцяють людині майбутні роки?
Нічого. Тільки муки, образи, негаразди.
Не втрачаючи надії, живеш потроху,
але настав час збиратися в дорогу.
Хто зі смертних зумів уникнути цієї частки?
Смертьне жартує сама і жартувати не дозволить
Назви державу — їх було чимало,
що не гинуло, не руйнувалося, прахом не стало.
Хто з мертвих воскрес, хто сподобився дива
Де загробне життя? Хто повернувся звідти?
Нікого. Тільки голос з безодні кличе:
«Для останнього кочівлі сідлайте верблюда!»

Це свого роду забава - робити неможливе.

Як би погано не йшлося, ніколи не подавай виду. Особливо стороннім. Тримайся бадьоро-весело. Тобі вовком вити хочеться, а ти: ля-ля, ля-ля - мовляв, життя прекрасне і дивовижне!

Вона була весела від природи, і для того, щоб позбавити її цієї якості, однієї позашлюбної дитини було явно недостатньо.

— То як вийшло, що ти не на вечірці?
— Тільки людям, які зовсім не вміють веселитися, потрібне місце, спеціально відведене для веселощів.