У мене немає  манії величі, я маю діючий рецепт величі.

Справжня велич судді у здатності покарати себе!

Велич великої людини полягає в тому, як вона поводиться з маленькими людьми.

Велич нації має вміститися у кожному її представнику.

Сьогодні я бачила раба могутнішого, ніж імператор Риму.

У три з половиною роки я хотів стати куховаркою, зауважте, куховаркою, а не кухарем. У сім років я захотів стати Наполеоном, і мої претензії з того часу стали неухильно зростати.
(У шість років я хотів стати кухарем. У сім — Наполеоном. Та й пізніше мої претензії зростали не менше, ніж потяг до величі.)

Від люті кров закипіла в його жилах, йому хотілося закричати; але королі, скуті власною величчю, що неспроможні піддаватися першому пориву, яким керується звичайна людина у пристрастях чи разі самозахисту.

- Зруйнувати відчуття цілісності. Зруйнувати здатність розрізняти велич і досягати його. Великою людиною не можна керувати. Нам не потрібні великі люди. Не заперечи поняття величі. Руйни його зсередини. Велике рідко, важко, воно виняток. Встанови планку на рівні, доступному для всіх і кожного, аж до найменшого, найдурнішого — і вб'єш бажання старатися у всіх людей, маленьких і великих. Ти знищиш мотив до вдосконалення.

Він раптом подумав, що володіння могутністю, хоч би як воно було безмежне, не навчає користуватися ним. Влада залишає нас такими ж, якими ми за своєю природою, і звеличує лише великих.

— Слухай, як це, коли купа людей читає твою книгу і вважає тебе талановитим письменником?
— Цікаво буде поговорити з тобою через пару років.
- Чому?
- Виходячи з мого досвіду, це не дуже добре. Чим більше людей вважає тебе талановитим, тим більше ти боїшся виявитися пустушкою. Найжахливіше у великій кількості чужої уваги: ​​ти починаєш боятися поганої уваги, і якщо погана увага тебе зачіпає — калібр уставленого на тебе пістолета стрімко зростає з 22 до 44. Частина мене прагне уваги, вважає мене великим і хоче, щоб інші люди так само помічали це. Думаю, що цим ми з тобою схожі.