Благополучна людина, може дозволити собі бути моральним. А ти утримай свою моральність у біді, ти спробуй залишитися з тією ж чуйністю, життєлюбністю, як тоді, коли тобі було добре.

Людина, яка страждає на зубний біль, вважає щасливими всіх, у кого не болять зуби. Бідняк робить ту саму помилку щодо багатих.

Письменника робить біль? Біль нічого не робить, бідність теж. Насамперед є художник. Що з ним відбувається залежить від його удачі. Якщо удача світить (у світському значенні), він стає поганим художником. Якщо не світить — добрим.

Мене ніколи не відштовхувала бідність людини, інша справа, якщо бідні її душа та помисли.

Я не знаходжу в бідності нічого привабливого та повчального. Вона  мене нічого не навчила і лише спотворила моє уявлення про цінності життя.

Я не шкодую про пережиту бідність. Якщо вірити Хемінгуею, бідність – незамінна школа для письменника. Бідність робить людину пильною. І так далі.
Цікаво, що Хемінгуей це зрозумів, як тільки розбагатів.

З початку страйку голод посилював образи, люди відчували потребу у взаємних зіткненнях.

При всьому тому, при всьому тому,
Нехай бідні ми з вами, -
Багатство - штамп на золотому,
А золото - ми самі.

— Давай подамо його якомусь жебраку.
— Такі невибагливі жебраки довго не живуть.

Господу байдуже, де ти живеш — у нетрях чи палаці. Господу все одно, бідний ти чи багатий. Для нього ти все одно залишаєшся божим.