Подвійні неприємності. Пітер Джейд
Знайомтеся, дівчатка, це мій брат Девід... і моя сестра!
Знайомтеся, дівчатка, це мій брат Девід... і моя сестра!
Брат може не бути другом, але друг завжди брат.
У дитинстві, в таборі для скаутів, я ніяк не міг навчитися зав'язувати вузли. Усі казали, що маю пальці не ті. Дивись, які у мене тепер спритні пальці. Хочеш, я розповім тобі про один із найкращих днів у моєму житті? Це було у тому ж таборі. Я ненароком описався, але мені не дозволили вийти з кімнати. Хлопець не пускав мене. Він знущався з мене. А я взяв і назвав його дебілом. Я вилаявся на нього і послав його до біса. І все відразу замовкли, бо я сказав погане слово, а потім почали сміятися. І я не міг зрозуміти, чому вони сміються: через те, що я описався або через те, що я сварився. Я намагався руками прикрити мокрі шорти, але це лише привертало увагу. І всі сміялися все більше й більше.
А Пітер, мій брат, був іншим. Він був вожатим. Його всі шанували. До речі, із вузлами у нього теж не було проблем. Вони з татом часто тренувалися та зав'язували вузли. Загалом, він підвівся, взяв мене за руку і відвів у туалет. Він зняв з мене шорти, помив мене, потім зняв свої шорти і вдягнув на мене. Потім він поцілував мене в щоку і повернув назад. Він був в одних трусах, а ніхто не сміявся. Це був найкращий день у моєму житті.
Може, тому що я старший брат, але знаєш, для мене ти завжди був сопливим пацаном, якого я наставляв на правдивий шлях. А тепер ми знаємо, що ти виріс. Ти подорослішав настільки, що повірив у мене. Повірити в тебе — найменше, що я можу зробити.
— Зараз вгадаю, чи приїхали за антикваріатом?
- Як ви здогадались?
- По очах бачу. Ну що, одне двоспальне ліжко?
- Що? Ні, ні, ні, що ви! Дві окремі. Ми брати.
Привіт це я. Скажу просто. Я все ще злий. І на тебе чекає грандіозна прочухана. Але... Даремно я все це тобі наговорив. Адже я не батько. Ми ж брати. Ми сім'я. І завжди нею будемо, яка б фігня не сталася. Семмі, пробач мені...
— Є Сем-Герли і Дін-Герли. А що це за слешери?
— Ну як сказати… Сем слеш Дін… разом.
- У сенсі разом? Як голубки?
- Так.
— А вони знають, що ми брати?
- Клали вони на це з приладом.
- Фу ти, ну ти, яка брехня!
— Якщо чесно, після всього, що було, ти ставишся до мене так, наче моє місце за дитячим столиком.
— Сем, я не вибачатимусь за те, що захищаю тебе.
— Отож, що ти робиш, на твою думку?
— Пам'ятаєш, що сталося востаннє, коли нам дісталися квитки у першому ряду на шоу Михайла та Люцифера? Я пам'ятаю. Ти помер і потрапив у пекло. І, бачиш, цього разу не Апокаліпсис шукає нас, а ми його. Мені начхати, що буде зі мною, завжди так було. Але мені не начхати на те, що буде з моїм братом.
- Дін, ми вирушимо в це місце і врятуємо Джека та маму. Разом. І якщо щось трапиться, ми впораємося з цим разом. А якщо ми помремо... то теж разом.