... ось, скоїлося лихо, стоїть такий осиротілий другий гільдії купець перед ямою, все пропало і більше нема чого жити. Стоїть перед ямою і подумки пред'являє Богові рахунок за потраву та збитки; такий сердитий стоїть - ось-ось підніме обидва кулаки і почне лаятися, прямо в небо. А за сусіднім пам'ятником сидить навпочіпки Сатана і чекає саме цього: щоб почав сваритися. Щоб визнав, відкрито і раз назавжди: ти, Господи, вибач за вираз, просто самодур і хам, і ще безсердечний на додачу, забирайся геть, знати тебе не хочу! Сатана тільки на це й чекає: як тільки дочекається — зараз зніме копію, полетить до раюі доповість Богові:«Ну що, отримав у вухо? І ще від кого: від єврея – від твого власного уповноваженого та прокуриста! Подавай у відставку, старий: тепер я директор». Ось чого чекає Сатана; і той другогільдейський купець, стоячи над могилою, все це відчуває. Відчуває і питає себе: невже так і порадувати Сатану? Зробити риса у світі господарем? Ні, це вже вибачте. Я йому покажу. — І тут він, розумієте, починає ставити Господеві п'ятірки з плюсом, одну за одною; без жодного сенсу — на що сенс? Аби чорта образити, принизити, знищити остаточно. Іншими словами: ти, Сатана, не втручайся. Які в мене там з Богом рахунки — це наша справа, ми з ним давно компаньйони, якось порозуміємося; а ти не сунься. — Та сама думка, розумієте, що в«Йова»: єврей із Богом компаньйони.

Знав я і Бога і біса,
Був я і чортом, і Богом.

Якщо одного разу тебе спіткає біда, то не кажи Всевишньому:« Біда моя велика». Скажи своєму лиху:«Всевисний мій великий».

— Мучить мене, отче, одне запитання...
— Розкажи мені, дочко моя, сподіваюся, я полегшу твої муки.
Безперечно! Неодмінно! Отримай, фашист, гранату!
— Чому, коли ти розмовляєш із Богом — це названо молитвою, а коли Бог  із тобою — шизофренією?

Цей, ваш, жахливий Бог!
Він, як із бараном, впорався зі своїм сином.
На що він перетворить мене?

Мало того, якби хтось мені довів, що Христос поза правдою, і дійсно було б, що істина поза Христом, то мені краще хотілося б залишатися з Христом, ніж з істиною.

— Часу нема  за всім спостерігати, — зізнався Голос. — Говорив тобі вже — неможливо читати думки шести мільярдів людей одночасно. Винятки бувають, не сперечаюся. Поліз я місяць тому в голову до Джорджа Буша — і просто відпочив душею. Найкраще у Тіни Канделакі. Чистота, порожнеча - як на екскурсії в краєзнавчому музеї. Але це рідкість. Днями проникнув у думки однієї школярки... о, і навіщо я тільки це зробив? Ні, я сам придумав, якими методами людству слід розмножуватися. Але... наявність десятків таких витончених варіантів я не припускав.
— Це ще нісенітниця, — усміхнувся Шеф. — Ти краще дочекайся, поки в Росії знову підвищать ціни, і проникни в думки людей у ​​супермаркеті. Вони такі еротичні збочення з урядом роблять, що навіть мені страшно.

— Якщо Бог  існує, що не дасть тобі нову кофту?
- Зайнятий пошуком твоїх мізків!

Бог у нас самих.

Господь усі випробування надсилає людині під силу.