Якщо я припускаю, що між Землею і Марсом навколо Сонця по еліптичній орбіті літає порцеляновий чайник, ніхто не зможе спростувати моє твердження, особливо якщо я додаю, що чайник настільки малий, що не видно навіть найпотужнішими телескопами. Але якби я потім сказав, що коли моє твердження не може бути спростовано, то неприпустимо людському розуму в ньому сумніватися, мої слова слід би з повною на те підставою вважати безглуздям. Тим не менш, якщо існування такого чайника стверджувалося б у стародавніх книгах, щонеділі заучуються як свята істина, і трималося б в умах школярів, то сумнів у його існуванні став би ознакою ексцентричності і привернув би до сумніву увагу психіатра в епоху освіти у ранні часи.
— Ти не повіриш. Бог рабів та для рабів. Але йому охоче кланяються і вільні племена, бо в кожній людині надто багато від раба. За свободу треба стояти, а коли хтось приходить і дуже солодко каже, що рабом бути простіше і спокійніше, що треба вручити свою долю іншому, сильному, що все бачить і все знає, що прийде і все розсудить... Багато хто добровільно віддає свою волю. Солодка брехня проходить там, де не пройшов меч.
Слухай мене. Ти мусиш зрозуміти, що Богу ти не подобаєшся! Він ніколи не хотів тебе. І, швидше за все, він тебе ненавидить. Але це не найстрашніше у житті. До біса вічні муки, до біса відкуплення. Ти повинен зрозуміти той факт, що колись ти помреш.
Я не маю на увазі, що тобі треба їхати на Афон і ставати ченцем. Втім, якщо Господь покличе тебе, це буде чудово. Але не це головне. Не треба йти в ченці тому, що ти самотній і це пригнічує. Всі ми в цьому світі самотні — і одружені, і неодружені. У кожному разі кожен із нас живе наодинці зі своїм«я». Ти і твоя душа — ви обидва самотні. Але коли ми по—справжньому доторкнемося до Христа, то зрозуміємо: все, що так займає нас у цьому житті, насправді дурні дрібниці, а Єдине, що супроводжує нас у вічне життя, — це Господь.