Кожна людина все життя від зачаття до смерті веде діалог з Вищим Розумом. Інакше кажучи, із Голосом Всесвіту. Ми даємо йому різні імена: Єгова, Аллах, Крішна, Заратустра, Будда. Але кожного разу, звертаючись за порадою, чекаємо на допомогу і віримо, що благання буде почуте. Ведемо переговори та віримо, що саме від них залежить наш успіх.

Господи, вибач мені і помилуй за те, що я написав ці мерзенні слова. Але навіщо ж ти такий жорстокий? Навіщо? Я знаю, що ти мене покарав. Як страшно ти мене покарав! Подивися, будь ласка, на мою шкіру. Клянуся тобі всім святим, усім дорогим у світі, пам'яттю мами-покійниці — я досить покараний. Я вірю в тебе! Вірю душею, тілом, кожною ниткою мозку. Вірю і прибігаю тільки до тебе, бо ніде на світі немає  нікого, хто міг би мені допомогти. У мене немає  надії ні на кого, як на тебе. Пробач мені і зроби так, щоб ліки мені допомогли! Вибач мені, що я вирішив, ніби тебе немає: якби тебе не було, я був би зараз жалюгідним паршивим собакою без надії. Але я людинаі сильний тільки тому, що ти існуєш, і щохвилини я можу звернутися до тебе з благанням про допомогу. І я вірю, що ти почуєш мої благання, вибачиш мене і вилікуєш. Вилікуй мене, о господи, забудь про ту мерзенність, яку я написав у припадку божевілля, п'яний, під кокаїном. Не дай мені згнити, і я присягаюся, що я знову стану людиною. Зміцни мої сили, визволь мене від кокаїну, визволь від слабкості духу.

Навіть сам Бог не збирається судити нас до нашої смерті. Чому ж нам здається, що у нас є таке право?

Я ненавиджу тих, хто ненавидить Бога, але мені здається, що Бог недостатньо ненавидить тих, хто мене ненавидить!

Якщо Бог  такий, як вважають, він повинен бути найнещаснішим за все у всесвіті. Він спостерігає щогодини мільярди створених ним істот, які зазнають незліченних страждань. Він знає також про страждання, які їм ще доведеться перенести. Можна про нього сказати: "Нещасливий, як Бог"

Написано, що Бог створив людину за образом та подобою Своєю. Але не менш вірне і протилежне: людина створює бога за своїм образом та подобою.

Хіба люди не роблять богів з речей, які допомагають при пологах, що змінюють життя або викликають смерть? Чому не поклонятися Рентгену, новоявленому радіаційному богу? Незримому й заздрісному богу, що уникає шуму й гаму, — тому самому, який замість того, щоб метати з небес громи й блискавки, тишком розсіює свій згубний пил. Колись він виліпить статую бога Рентгена, що розкидає своєю долонею пил, що сіє насіння смерті та змін. А біля ніг його страждатимуть люди, розп'яті на трилопатевих хрестах, - символах опромінення, руйнування і смерті.

Щоразу, коли я говорю з Тобою, Ти не відповідаєш... Хоча, враховуючи нашу взаємну зневагу, я не можу Тебе в цьому звинувачувати... Можливо, я говорю не з тією аудиторією.

Бог сходить до тих, хто порушує Його святу волю, і залишає всі муки більш гідними.

– Але якщо ви про Бога знаєте, то чому ж не кажете їм? – гаряче сказав Дикун. – Чому не даєте їм цих книжок?
– З тієї самої причини, через яку не даємо«Отелло», – ці книги старі; вони – про Бога, яким він уявлявся сторіччя тому. Не про Бога нинішнього.
– Але ж Бог  не змінюється.
– Зате люди змінюються.