Михайло Булгаков. Біла гвардія
Господи, вибач мені і помилуй за те, що я написав ці мерзенні слова. Але навіщо ж ти такий жорстокий? Навіщо? Я знаю, що ти мене покарав. Як страшно ти мене покарав! Подивися, будь ласка, на мою шкіру. Клянуся тобі всім святим, усім дорогим у світі, пам'яттю мами-покійниці — я досить покараний. Я вірю в тебе! Вірю душею, тілом, кожною ниткою мозку. Вірю і прибігаю тільки до тебе, бо ніде на світі немає нікого, хто міг би мені допомогти. У мене немає надії ні на кого, як на тебе. Пробач мені і зроби так, щоб ліки мені допомогли! Вибач мені, що я вирішив, ніби тебе немає: якби тебе не було, я був би зараз жалюгідним паршивим собакою без надії. Але я людинаі сильний тільки тому, що ти існуєш, і щохвилини я можу звернутися до тебе з благанням про допомогу. І я вірю, що ти почуєш мої благання, вибачиш мене і вилікуєш. Вилікуй мене, о господи, забудь про ту мерзенність, яку я написав у припадку божевілля, п'яний, під кокаїном. Не дай мені згнити, і я присягаюся, що я знову стану людиною. Зміцни мої сили, визволь мене від кокаїну, визволь від слабкості духу.