Вбивати має бути приємно самому Богові. Він постійно цим займається. А хіба ми не створені за Його образом та подобою? (Бог любить вбивати, він увесь час цим займається. А ми створені на його образ і подобу.)

— Ох, як я можу ображатись? Будь ласка, продовжуй ігнорувати мене.
— Радий, що ти мене розумієш… — Гефест насупився, а потім втомлено зітхнув. — Це був сарказм, чи не так?

Я сказав, що душа не більше, ніж тіло. Я сказав, що тіло не більше ніж душа. І ніхто, навіть Бог, не вище, ніж кожен із нас для себе. У кожній речі я чую і бачу Бога, але не розумію його. Не можу я також повірити, що хтось чудовіший за мене. Я бачу Бога на обличчях чоловіків та жінок, і на моєму обличчі у дзеркалі. Я знаходжу листи від Бога на вулиці, і кожен має його підпис. Але нехай вони залишаться де були, бо я знаю, що, куди не піду, мені акуратно доставлятимуть такі ж, на віки віків.

Завжди буваєш вдячний Богові, коли він врятує тобі життя.

Кожна людина на Землі має своє призначення. Якщо він здійснив його, Бог  забирає цю людину до себе на небеса, щоб віддати належне. Його душа пізнає рай. Але якщо шлях людини ще не закінчений, Бог  захистить його від будь-якого зла тут і вкаже тобі на нього, щоб ти врятував йому життя. Якщо ж ні — ти безсилий будеш щось зробити. Він все одно набуде своєї смерті.

Якщо ви цілком переконані, що різниця між добром і злом є, тоді ви опиняєтеся перед новою проблемою. Чи зобов'язана ця відмінність своїм існуванням божественному встановленню чи ні? Якщо воно зобов'язане своїм існуванням божественному встановленню, то для самого бога немає  різниці між добром і злом, і, отже, твердження, що бог добрий, втрачає всякий сенс.

Якщо у Всесвіті є якийсь вищий розум, він настільки вищий за наш розуміння, що навіть думати про нього не сенсу.

Як я можу вірити в Бога, якщо буквально минулого тижня мені закрутило мову під валик електричної машинки?

— Що таке бог  без тих, хто поклоняється йому?
— А що таке людина без віри у вищу силу?
— Вони обоє втрачені.

Самотність звеличує одного тільки Всевишнього.