— Чи не помер Бог? - почав він. — Одвічне питання. Якось, почувши його, я розсміявся і відповів:« Ні не помер, просто задрімав під вашу порожню балаканину».

Бог не може змінити минуле, але історики можуть.

Серед незліченної безлічі речей, які назавжди залишаться для нас загадковими і незбагненними, є одна істина, завжди блискуча з незмінною силою і величчю: жодне з філософських, моральних, естетичних чи біологічних відкриттів не дозволяє заперечувати Бога. Скажу більше: у того храму, стіни якого звели окремі конкретні галузі науки, немає  і не може бути жодного іншого даху, окрім Божественного неба.

Християни вічно вдають, що знають, хто такий Бог  і чим Він зайнятий.

Зрештою, після всього, що люди зробили для Бога, він міг би дати собі працю існувати.

Я вірю в Бога. Але не думаю, що Бог все ще вірить у нас.

Вічно ми вимагаємо від Бога іншого доказу, ніж той, що нам дається.

Знаєте, я, мабуть, волію бути людиною, а не богом. Нам не потрібен ніхто, хто б вірив у нас. Що б не трапилося, для нас життя продовжується.

— Знаєте… — сказав Selerian, — адже ми, люди зовнішнього світу, схожі на Богів для всіх цих… Ну які в Пілоні живуть…
— Ти хотів сказати місцеві? Ну ти в чомусь маєш рацію... — відповів я.
— Як на мене, ми нічим від них не відрізняємося… — сказав Інтурист, — Єдина відмінність того, що ми безсмертні. Про інкарнацію я мовчу, це не рахується.
— До всього іншого, ми лише гравці… — додав Велес своїм штучним голосом. — Хоч і потрапили сюди не по своїй волі.
— Навіть якщо ми творці цих світів? - Запитав Selerian.
— Навіть якщо так… — відповів Інтурист.

Я попросив дерево: "Скажи мені про Бога".
І воно зацвіло.