Можливо, це і є любов — можливість поблизу з іншою людиною розкрити таємниці зовсім простих, але водночас нескінченно складних речей, — тиші, ранкового туману над річкою, світла місяця.

Є близькості людей заповітна риса,
Її не перейти закоханості і пристрасті, —
Хай у моторошній тиші зливаються вуста
І серце рветься від кохання на частини.

На щастя, вільна від ігор справжня людська близькість, яка є або принаймні повинна бути найвищою формою людського буття, приносить таку величезну винагороду, що навіть особи з нестійкою рівновагою можуть без страху та жалю відмовитися від ігор, якщо їм пощастить зустріти таку близьку людину..

Найкраще в чужих родичах — це те, що коли залишаєшся без них, удвох, одразу ж відчуваєш якусь особливу близькість.

Деякі люди витягують із вас найгірше, інші – найкраще, а є такі (їх неймовірно мало), до кого вас тягне, оскільки вони розкривають вас повністю. У всьому. Вони змушують вас відчувати себе настільки живим, що ви готові вирушити за ними хоч у пекло, аби все налагодилося.

Справжнє кохання - це не те кохання, яке здатне стійко перенести тривалі роки розлуки і пережити найдальшу відстань між закоханими, а те, що з гідністю витримує роки безпосередньої близькості.

Ні, ви його не знаєте, тому що живете поруч із ним. Найгірше ми знаємо своїх близьких... Ми доходимо до того, що перестаємо бачити тих, хто оточує нас.

Хіба це не жахливо, коли зовсім незнайома людина підходить до тебе на дуже близьку відстань? З якого дива? На мою думку, потрібно кожен сантиметр близькості завойовувати роками.

Людина може стати тобі близькою за три дні. А той, хто живе поряд з тобою роками, може так і не дізнатися, який твій улюблений колір.

Не час і невипадок створюють близькість для людей, але лише спільність схильностей.