Ти не відчуваєш ні ран, ні ниючої від обладунків спини, ні поту, що ллється тобі в очі. Ти перестаєш відчувати, перестаєш думати, перестаєш бути собою, залишається тільки бій  і ворог – один, інший, третій, десятий, і ти знаєш, що не підвладний втомі та страху на відміну від них. Ти живий! Навколо тебе смерть, але вони так повільно повертаються зі своїми мечами – ти танцюєш серед них, сміючись.

Мудрий полководець лише тоді шукає битви, коли перемоги досягнуто.

Велика битва – це жахливо, – сказав старий лицар. - Але серед крові і різанини іноді є і краса, яка може розтрощити серце. Я ніколи не забуду сонце, що сідає над Полем Пухлих Трав. Десять тисяч чоловік померло там, і повітря повне було стогонів і стогнань, але над нами небо кипіло золотим, червоним і помаранчевим і було так чудово, що я заплакав тому, що сини мої ніколи цього не побачать.

Будь-який загартований битвами генерал скаже вам, що в будь-якому, навіть найменшому бою (як у цьому, про який йдеться) настає момент, коли порушується зв'язність подій, їхня послідовність перестає існувати, стає незрозумілим, як, що і коли відбувається. Усе це згодом встановлюється істориками. Необхідність відтворення міфу зв'язків, можливо, одна з причин, що пояснюють існування історії як науки.

Виступ перед публікою лякає та спустошує. Це як битва. Ти вбиваєш, коли виступ вдалий. А якщо ні, то гинеш сам.

Є тільки тут і зараз. Жити або померти - тут і зараз. Точки повернення немає, життя або смерть - тут.