Життя складається з невеликих моментів, дорогоцінних як алмази. Але уяви нескінченне море алмазів, вони б стали марними, так само як звичайний пісок.

В юності ми живемо так, начебто безсмертні. Знання про те, що помремо, в'ється над нами, як стрічка серпантину, не зачіпаючи.

Для сучасної людини смерть — проблема технічна, яка може бути вирішена.

- Джек, я хочу запитати, у тебе були і кубки, і вода, і сльоза, ти міг би жити чи не вічно!
— Джерело справді відчуває, Гіббс, але краще не знати, яка мить стане для тебе останньою. Кожен шматочок твого єства живе цією нескінченною таємницею. І хто сказав, що я не житиму вічно? Я той, хто відкрив живе джерело! Я не хочу верховодити долею, Гіббс, мені до душі піратське життя. Я ж капітан Джек Горобець! Кмітаєш?

Втечеш. А що залишиш нам? Ти кажеш, що сніг недоторканий. І клавіші рояля. І ковчег. Облиш безперервну безсилу тугу. Любов альтернативну, любов в один рядок. Спадщина марна, огризки, мотлох, ганчір'я. Облиш лише поезію. Безсмертя своє…

Безсмертний будь-хто, хто не доробив своєї справи.

— Тобі доведеться там працювати, Джеку. Душі загиблих переправлятимуть на той світ. Або стати таким, як Джонс.
- Мені не підуть щупальця! Але безсмертя, воно того варте, вірно?

Деякі пірати набули безсмертя, виявивши неймовірну жорстокість чи нерозсудливість. Інші - накопичивши величезні багатства. Але капітан давно вирішив, що особисто він віддав би перевагу безсмертю, так ніколи і не померши.

У темряви в твоїй душі стільки відтінків... стільки граней. Вони, переливаються і сяють, наче дорогоцінне каміння. Я це так чітко бачу... Настане день, коли і ти побачиш це... Тоді ти зможеш дивитись у пітьму без страху.

Можливо, відчувати бажання зробити світ кращим для наших дітей і для дітей наших дітей і означає придбати безсмертя та стати божествами.