- Я ніколи не одружуся, Атікус.
- Чому?
— Раптом будуть діти...
- Ваша дочка, схоже, дуже рішуча?
- Одрі? Я назвала її на честь Одрі Хепберн. Але прорахувалася. Треба було назвати її Беніто.
- Фашистка зі смартфоном?
— Боже, якби Одрі змусили обирати між ниркою та телефоном, впевнена, що зараз вона була б на діалізі.
Батьки лізуть у житті своїх дітей, думаючи, що допомагають їм, але насправді вони лише заважають, ламають, а то й убивають своїх дітей. Батьки, що вирішують за своїх дітей, наказують ними, в результаті просто руйнують їх життя, перекручують долі.
Якщо тріщину не усунути відразу, вона перетвориться на прірву.
Хороший батько має утримувати сина від безчесних вчинків.
— Чому, синку, ти плачеш так
гірко і слізно?
— Я дізнався, що
рано чи пізно буду дорослим.
- Що ж! Тобі будь-яка справа
стане до снаги...
— Не хочу... хочу залишитися
назавжди дитиною.
— Усі мають батьків.
- Так. Але якщо Бога немає, це ще не означає, що він повинен зайняти його місце!
- Вони мої діти ; я скоріше на дах гуляти полезу, ніж стану їм радити.
- Як так?
— Остання людина, яку люди слухають, — це мати ; або батько, все одно. У кожному поколінні повторюється трагедія батьків і дітей, і завжди одна й та сама: саме те, що проповідують батьки, одного прекрасного дня, виявляється, дітям набридло, заодно і батьки набридли. Дякую, не хочу.