Найглибше, найщиріше бажання – це бажання бути комусь близьким.

Роби сьогодні те, що інші не хочуть, завтра будеш жити так, як інші не можуть.

Усі чоловіки не проти, що їх дружину бажають інші чоловіки, але ніхто не хоче щоб його дружиною володів інший.

Заповітне бажання виконаю. Два. Як виняток! Бачу, не зовсім ти ще сволота!

Я цього хочу. Виходить, це буде.

— Ви зустрічаєтеся з ним?..
— Звичайно. Зустрічаємося, посміхаємося, іноді навіть вітаємось.

Дайте людині все, чого він бажає, і в ту ж хвилину вона відчує, що це все не є все.

…і найсміливіший з нас боїться самого себе. Самозречення, цей трагічний пережиток тих диких часів, коли люди себе калічили, затьмарює нам життя. І ми розплачуємось за це самообмеження. Будь-яке бажання, яке ми намагаємося придушити, блукає в душі і отруює нас. А згрішивши, людина позбавляється потягу до гріха, бо здійснення – це шлях до очищення. Після цього залишаються лише спогади про насолоду або хтивість каяття. Єдиний спосіб позбутися спокуси – поступитися йому. А якщо надумаєш боротися з ним, душу буде томити потяг до забороненого, і тебе змучують бажання, які жахливийзакон, тобою ж створений, визнав порочними та злочинними. Хтось сказав, що найбільші події у світі – це ті, що відбуваються в мозку людини. А я скажу, що найбільші гріхи світу народжуються в мозку, і тільки в мозку.

Умиротворення може досягти лише той, кого не турбує безперервний потік бажань, подібний до річок, що впадають у вічно наповнюваний, але завжди спокійний океан. І немає світу тому, хто прагне задовольнити свої бажання.

Ти знаєш, у мене в дитинстві для таких випадків був спосіб. Я собі уявляв, що до мене приходять фашисти, але не для того, щоб«хенде хох», а з благородною місією допомогти мені розібратися в моєму внутрішньому світі.
Світлять мені в обличчя і запитують, на яке я сам собі не можу відповісти. Не можу докопатися до правди, там... «Кого ти більше любиш, Марину Штурманову з 8«В» чи Яну Міщенку з 9«Б»? Якщо скажеш правду, ми тебе відпустимо, а ні розстріляємо. А вони цю правду чомусь знають, фашисти.
І я так раптом збираюсь і розумію... Яну Міщенку!