Якби я був царем, то видав би такий закон: бідний одружується з багатою, багатий — з бідною.

У столиці єдиним мірилом переваги були гроші, а володіння грошима було свідченням влади, і всяке, найприродніше бажання чоловіків і жінок мірялося лише грошима. Прагнення до прекрасного, гостинність, насолода музикою та танцями, кохання – все перетворилося на привід для демонстрації багатства.

Якщо ви всі такі розумні, то чому я тоді такий багатий?

Натурники багатії, досить рідкісні в наші дні. Але їй богу, багата натура ще рідше!

Ви негідні пізнати щастя, поки чіпляєтеся за власність і поки ваша ненависть до буржуазії корениться тільки у вашій невгамовній потребі самим стати такими ж буржуа.

Я не настільки багатий, щоб любити вас так, як я цього хотів би, і не настільки бідний, щоб любити вас так, як ви цього хотіли.

Не звалюйте на своїх дітей тяжку ношу незаслуженого багатства: це може«паралізувати» їх, відбити у них бажання багато трудитися і досягати власного успіху в житті.

Не бути жадібним – вже багатство, не бути марнотратним – дохід.

— Багатство не є щастям!..
— Все-таки воно ближче до нього, ніж бідність: — немає  нічого несмачнішого, як бути задоволеною своєю долею в скромній хатині... за чашкою грішної каші.

Чим старше ми стаємо, тим більше ми розумнішим, і поступово ми розуміємо, що годинник, який коштує тридцять доларів і годинник, який коштує триста доларів, показує один і той самий час.